20 - 11 - 2018

ЯК ЖИДИ ЗНУЩАЛИСЬ НАД УКРАЇНЦЯМИ! (історичні факти)

У книзі відомої письменниці, вченої, громадської діячки, матері Лесі Українки Олени Пчілки (Ольги Драгоманової-Косач) вперше зібрано публіцистичні твори, оприлюднені в 1908-1914 роках часописом "Рідний Край", редактором і видавцем якого вона переважно була. В гострій полемічній манері всебічно висвітлюються "найнезручніші" історичні періоди Українсько-жидівських стосунків, соціально-економічні та етнокультурні причини їх загострення, аналізуються витоки національної самоізольованості, економіко-фінансової та духовної експансії організованого жидівства на Українських землях початку XX ст. Пропоную декілька абзаців з книги...

 

Григорій Граб'янка в своєму літописі пише: "Тоже церкви Божія жидомъ запродаяху і за дозволеніемъ жидовскимъ крещаху младенцы и всякіе обряды церковніе благочестивыхъ — по-даяху жидомъ въ аренду".

Літопис Самовидця (17-го віку), вказуючи різні причини козацького повстання, між іншим каже: "В городах зась от жидов тая была кривда, же не волно козакови в дому своем жадного напитку на потребу свою держати, не тилко меду, горелки, пива, але й браги. Над поспольством зась, чего не звикла была Украйна терпети, вымыслы великіе были оть старостовъ и оть намесниковъ, и жидовъ; бо сами державці на Украине не мешкали, тилко уряд держали, и так о кривдах людей мало знали, албо любо и знали, толко заслеплени будучи подарками отъ старость и жидовъ орандарей, того не могли узнати, же ихъ саломъ по ихъ же шкуре мажутъ: зъ ихъ подданих выдравши, онимъ дарують". "Леда* шелюга**, леда жидъ богатится, по килко цутовъ коней справляетъ, вимишляючи чинши великіе". "И з того времени подати наложили необычно, церкви и образы церковные жидомъ запродали".

В збірникові "Pamietniki do panowania Zygmunta III, Wlad. IV I Jana Kazimierza" знаходиться такий запис поляка: "Старости й паничі-дідичі, бажаючи побільшити свої доходи в Україні, накликали жидів і всі чисто доходи віддали їм в оренду, разом з тим і церкви, ключі від яких зберігалися в жидів; хто хотів вінчатися або хрестити дитину, той мусив платити податок жиду-орендарю".

В записці дяка Григорія Кунакова, посланця від царя Олексія Михайловича, говориться: "Да черкасомъ же (так москвичі звали українців) сверх того было разореніе оть жидовъ), которые держали въ ихъ местехъ) отъ панов аренды. И те же жиды ихъ, черкасъ, грабили и наругались над ними всячески: только который черкашенінъ укурить вина, или сварить пиво или медъ, не явясь жидом, или против жида учнетъ говорить, не снявъ шапки, и жиды де за то ихъ грабили и розоряли, животы ихъ отнимали и жонъ и детей въ работу имели насильствомъ". (Акты Ю. и 3. России, т. III, 278).

Взагалі про українські взаємини з жидами згадується не в одній пісні, а в багатьох, — і в них знаходимо вказання досить докладні.

Ось як говориться про справу в народній думі:

Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали,
На славній Україні всі козацькі церкви
заорендували.
Котрому б то козаку,
Альбо мужику,
Дай Бог дитину гюявити,
Т о не йди до попа благословитись,
А піди до жида-рандара, Та положи шостака,
Щоб позволив церкву одчинити,
Тую дитину охрестити.
А котрому б то козаку,
Альбо мужику,
Дав Бог дитину одружити,
І о не йди до попа благословитись,
А піди до жида-рандара, Та полож битого таляра,
Щоб позволив церкву одчинити,
Тую дитину одружити.

Є ще докази, що жиди орендували цілі маєтки:

се знайдені в архівах орендні контракти. Се вже не "фантазія", не вигадка дозвільних літописців — се сухий, діловий документ. Завдавати брехню й таким документам — не можна. (Акти Київ. Комісії, т. II, №№ 9, 10, 11). Страшні сі документи!

П. Талант каже, що коли він читає запис свого одноплемінника про уманську різню, то в нього холоне кров у жилах; отже й мені похололо серце, коли я на свої очі прочитала документи-договори про жидівське орендування, про ту страшенну владу, що давали жидам орендні договори, — владу над працею, над усім маєтком, над самим життям наших людей! Так, се не перебільшення з моєї руки. П. Талант мовчить про це, але в орендних контрактах з жидами й їх спільниками стоїть, що орендареві давалося право навіть "карати смертю", і до того ще, пише в контракті один пан, — "без апеляції до нас"... Чи се не страшна річ? ("А если бы которьш заслужил — и горломъ карати").

Мовляв, устрянь тільки в суперечку з жидівським автором, то й пропав чоловік!.. Зараз тоді жиди, "істинно прогресисти і демократи" (бо всі ж жиди мають сей титул — се привілей цілого племені), та й російська "найпередовіша" преса, що має в своєму катехізисові одним з перших пунктів стояти за "угнетенных евреев", — всі ці панове, дуже могутні і сильні в "общественном мнении", пришпилять на необачного супротивника ганебний ярличок. Вони зараз скажуть, що він "чорносотенець", "людожерець" — прямо-таки хоче біфштекси з жидів їсти, — і так далі, й так далі! Обвинуваченому ж письменникові се буде зовсім не на користь, хоч би й як незалежно стояв він: жиди й оборонці жидів не тільки викинуть його з гурту своїх співробітників і взагалі з гурту "демократично-поступових діячів печаті", а ще, може, й інша яка житейська, зовсім реальна шкода з того вийде для необачного протестанта. "Мовчи лихо, аби тихо"!..

Після першого успіху повстання Хмельницький пише в Зборові договір з польським урядом і між іншими пунктами нового укладу життя на Україні ставить окремий пункт:

"Щоб жиди не тільки не мали права бути орендарями, а щоб вони не мали права й жити на Україні". Таку саму постанову написала в 17-му віці й "Січ Запорозька": щоб ніде в межах Запорожжя не сміли жити жиди. (Відчит Еварницького в Києві сього року).

Пчілка Олена. Викинуті українці: До жидівсько-Української справи/"Історія — брехня!" 2006

Підсумок:

2016 рік, при владі в Україні лише одні жиди!

У Верховній Раді євреїв більше ніж в ізраїльському парламенті: Вальцман-Порошенко, Гройсман, Капітельман-Тимошенко, Етінзон-Кличко, Фротман-Тягнибок, Бакай-Яценюк, Рабинович.

Чи здатна така влада працювати на державу і відстоювати інтереси української нації?